Иванов П С. скачать все книги 2 книг

Профессор П.С. Иванов считает, что большевистско-марксистский геноцид украинской нации имеет немалую предысторию, которая начинается с марксистского учения о революционном переустройстве мира — учении насквозь пропитанном и полыхающем звериной злобой, призывами к насилию, ко всемирной кровавой бойне. Подлинную скрытную суть, цель марксизма откровенно, без малейшего стеснения продемонстрировала большевистская революция, затеянная ее вождями, соплеменниками, прилежными учениками Маркса исключительно ради захвата в свои руки вожделенной власти.

Захватив власть в великой, успешно развивавшейся, весьма зажиточной стране, большевики в один миг погрузили ее в пучину многолетней тотальной разрухи, нищеты, голодухи, неимоверных народных страданий, во мглу беспроглядного мрака, отчаяния. Они установили на десятилетия диктатуру воистину звериного режима массовых репрессий, беззакония, неслыханных по своему изуверству массовых пыток, казней. Этот режим натравил брата на брата, сына на отца, организовал братоубийственную гражданскую войну, три жутких голодомора, покрыл страну густой сетью концентрационных лагерей и пыточных застенков, превратил ее в сплошную всенародную тюрьму, залил кровью. Он уничтожил народную культуру, традиции, дал свободу, волю самым низменным инстинктам, страстям, на глазах потрясенного мира надругался над верой, культовыми храмами всех вероисповеданий, тысячи и тысячи церквей, мечетей, синагог, соборов, монастырей превратил в склады, конюшни, тюрьмы, а 60 из 80 тысяч наличных в то время — в руины. Он проклял, распял самого Бога, а богами назначил своих вождей-головорезов. И сегодня, сто лет спустя, развалины изумительных своей былой красой творений рук человеческих, бесценных исторических культовых памятников по всей стране свидетельствуют, вопиют о чудовищной звериной природе, сущности того гнусного учения, той революции, насажденного ею политического режима.

Начиная с первых марксистских кружков, небольших марксистских организаций и кончая созданием большевистской партии, захватом власти и установлением диктаторского режима, самой характерной их особенностью являлось то, что во главе этих кружков, организаций, партии, революции, режима всегда стояли исключительно или в подавляющем большинстве соплеменники Маркса.

Использовав в 20-е годы в войне с крестьянством, своим народом новое оружие — голод, голодомор, испытав, оценив по достоинству его высокую эффективность, большевики взяли его на постоянное вооружение и применили еще дважды — в 1932–1933 гг. и 1946–1947 гг., значительно усовершенствовали, довели до «кондиции», о которой мечтал Лейба Троцкий, — когда «матери едят своих детей».

Они применяли это любимое свое оружие выборочно — прежде всего в самых зажиточных, богатых хлебом регионах, где сплошная коллективизация напоролась на упорное, отчаянное сопротивление крестьян. Среди них первенствовали Украина и заселенные преимущественно работящими, добросовестными, умелыми украинцами Кубань, Поволжье, некоторые районы Сибири.

К моменту развала «империи зла» СССР сионизм давно уже захватил власть в другой «империи зла» — в США. Причем захватил без всяких большевистских революций, марксистской идеологии и т. п., а путем концентрации в своих руках финансового, экономического могущества, а значит, и реальной власти, создания влиятельного сионистского лобби во всех ветвях, учреждениях этой власти. Подобным же образом он пробрался к власти во множестве других стран мира, включая и великие державы, а также в руководящие органы международных организаций.

Ситуации с засильем сионизма в России и в Украине очень схожи. Существенная разница, пожалуй, только в том, что если в российском Парламенте сионисты еще не в большинстве, то в Украине уже нет украинского, а есть враждебный ей сионистский Парламент.

Професор П.С. Іванов доводить, що більшовицько-марксистський геноцид української нації має велику попередню історію, що розпочинається марксистським вченням про революційну перебудову світу — вченні наскрізь просоченому брехнею, звіриною злістю, закликами до насильства, до всесвітньої кривавої бойні. Справжню потайну суть, мету марксизму відверто, без найменшого сорому продемонструвала більшовицька революція, затіяна її вождями, одноплемінниками, старанними учнями Маркса лише заради захоплення у свої руки жаданої влади. Особливо ревно, сумлінно більшовицькі вожді засвоїли марксистську ненависть, презирство до села, мужика: у всіх текстах дореволюційних програм більшовицької партії селянство жодного разу навіть не згадувалося як союзник, навіть учасник революції.

Захопивши владу у великій, досить заможній країні, що успішно розвивалася, більшовики за мить занурили її в безодню багаторічної тотальної розрухи, убогості, голоду, неймовірних народних страждань, в непроглядний морок, розпач. Вони встановили на десятиліття диктатуру воістину тваринного режиму масових репресій, беззаконня, нечуваних за своїм бузувірством масових катувань, страт. Цей режим нацькував брата на брата, сина на батька, організував братовбивчу громадянську війну, три моторошні голодомори, вкрив країну густою мережею концентраційних таборів і катівень для допитів, перетворив її в суцільну всенародну в'язницю, залив кров'ю. Він нищив народну культуру, традиції, дав волю, тваринним інстинктам, пристрастям, привселюдно поглумився над вірою, культовими храмами усіх віросповідань, тисячі церков, мечетей, синагог, соборів, монастирів перетворив на склади, стайні, в'язниці, а 60 тисяч із 80 існуючих у той час релігійних закладів— зруйнував вщент. Він прокляв, розіпнув самого , а богами призначив своїх вождів-зарізяк. І сьогодні, через сто років, руїни дивних своєю колишньою красою створінь рук людських, безцінних історичних культових пам'яток по всій країні свідчать, волають про незрозумілу тваринну природу, суть того мерзенного вчення, тієї революції, режиму, який вона запровадила.

Професор П.С. Іванов вказує, що від перших марксистських гуртків, невеликих марксистських організацій і до створення юдо-більшовицької партії, захоплення влади і встановлення диктаторського режиму, найхарактернішою їхньою особливістю було те, що на чолі цих гуртків, організацій, партії, революції, режиму майже завжди стояли одноплемінники Маркса. Особливості більшовизму, його керівної верхівки визначили глибоку ворожість, ненависть до далекого їй і за національними, релігійними і за духовними рисами народу, основою якого було селянство — споконвічний фундамент нації, її культури, віри, традицій, побуту.

Автор доводить, що знищивши куркуля як верству (а це мільйони працьовитих, сумлінних, мудрих, заможних, волелюбних селян і члени їхніх родин), зломивши тим самим здатність села до опору, насильством і обманом здійснивши суцільну колективізацію, більшовики назавжди відібрали в селян землю і перетворили їх поголовно в пролетарів. Використавши в 20-х роках у війні із селянством страшну зброю — голод, голодомор, заново випробувавши і належно оцінивши його високу ефективність, юдо-більшовики взяли ці методи на постійне озброєння і застосували її ще двічі — у 1932–1933 роках і 1946–1947 роках. У ці періоди зазначені методи були вже значно вдосконалені, доведені до «кондиції», про яку мріяв Троцький, — коли . Вони застосовували цю улюблену ще стародавніми юдеями зброю вибірково — насамперед для найзаможніших, багатих хлібом регіонів, де суцільна колективізація напоролася на завзятий, запеклий опір селян. Серед них лідирували Україна і заселені переважно роботящими, сумлінними, вмілими українцями Кубань, Поволжя та деякі райони Сибіру.

Ситуація з пануванням сіонізму у Росії й в Україні дуже схожі. Істотна різниця, мабуть, тільки в тому, що в російській Думі сіоністи ще не становлять більшість, а в Україні давно вже немає українського, а є ворожа й антиукраїнська Верховна Рада.