Галина Мария Семеновна скачать все книги 5 книг

Это – Земля.

Земля, в чем-то – наша, привычная, а в чем-то – ИНАЯ. Земля, где рядом с людьми веками, тысячелетиями живут представители ДРУГОЙ ветви развития человеческого разума. «Нелюди» – и «сверхлюди». Превосходящие людей..

Управляющие человечеством...

Их можно убить. Их ХОТЯТ убить.

Люди уже нашли смертельный для «сверхлюдей» биовирус – и вот-вот запустят его в атмосферу.

Вот только – КАКИМ станет мир, в котором человечество обретет наконец свободу?..

АВТОР О СЕБЕ

Всерьез как-то скучно, но коротко: родилась в Калинине, но считаю себя одесситкой – там училась в школе и университете. Защитила кандидатскую диссертацию по специальности «биология моря», работала в Норвегии, в Бергенском университете, занималась там лососевыми рыбами. На 35-м году жизни и вполне адекватной научной карьеры послала все на фиг и стала переводчиком фантастики. Переводила Кинга, Вэнса, Табба, Баркера (Клайва) и еще кучу всяких для журналов «Если» и «Сверхновая фантастика». Параллельно писала эти повести. И романы – два НФ-романа ждут издателя. А заодно критиковала чужие – и в этом вполне преуспела. Поэтому известна больше как критик, чем как фантаст, впрочем, за повесть «Покрывало для Аваддона» номинирована на премию Аполлона Григорьева, лауреат всяческих сетевых конкурсов.

М. Галина, Москва

Святослав Логинов. , рассказ

Шон Макмаллен. , рассказ

Мария Галина. , повесть

ВИДЕОДРОМ

Андрей Союстов, Евгений Гаркушев. , повесть

Кэролин Ив Джилмен. , рассказ

Дин Уитлок. , рассказ

Сергей Максимов.

Рецензии

Вл. Гаков.

Сергей Шикарев.

КУРСОР

PERSONALIA

До последнего этапа телевизионного конкурса от инвестиционного банка «Последний шанс» добралось слишком много участников. А победить и получить приз могут немногие…

Марія Галіна – відома російська поетка та письменниця українського походження, біолог за освітою, лауреат численних літературних премій з поезії, прози та фантастичної прози (зокрема двічі – персональної премії Бориса Стругацького). Химерна проза Марії Галіної набула визнання критиків та завоювала любов читачів. Роман «Автохтони» російською вийшов друком у 2015 році і був відзначений критикою як одна з найяскравіших літературних подій року. До безіменного міфічного міста, яке багатьом, однак, видасться знайомим, прибуває такий самий безіменний герой – людина без імені і без персональної історії. Взагалі, він начебто мистецтвознавець, який приїхав, щоб написати статтю про постановку безмаль столітньої давнини опери «Смерть Петронія». Тіні оживають, місто наповнюється вихідцями з минулого, яке начебто давно завершилося, але водночас триває. Оперна співачка, вбита просто на сцені ревнивим коханцем, відроджується у власній напівбожевільній праонуці; офіціантка в місцевому кафе працює тут, за її власними словами, з кінця XVIII століття, а всюдисущий старигань, якого головний герой винаймає як консультанта, схоже, і зовсім вічний. Усі разом вони формують дивну і відмерлу расу стародавніх мешканців цього міста – похмурих і загадкових автохтонів…